17 березня

Тема. Образи діда Платона й діда Савки. Їхній моральний урок для солдатів

Мета- 1) розкрити особливості авторського зображення народних героїв — дідів Платона і Савки, специфіку Довженківської інтерпретації поняття “подвиг”; -2)удосконалювати навички пообразного аналізу прозового твору школярами; -3)виховувати дієвий патріотизм на матеріалі творчості О.Довженка й навички саморефлексії.

Оповідання “Ніч перед боєм” було надруковане російською мовою 1 серпня 1942 р. в газеті “Красная звезда”. В центрі уваги письменника- ганебний відступ Червоної Армії й переправа через Десну(річку дитинства Довженка).Солдати й офіцери, тікаючи від германців, преправлялися за допомогою перевізників, ховаючи очі й паленіючи від дошкульних слів дідів Савки й Платона, котрі змушені були цілодобово, інколи й під загрозою розстрілу офіцерами радянської армії, переправляти на інший берег втікачів...

Як згадував у своїх “Щоденниках” Олександр Довженко(записи датовані 1941- 1942 рр., були заборонені й не публікувалися в радянських джерелах до 1991 р), його батько залишався в окупованому Києві, помирав і не вірив, що коли-небудь радянські війська повернуться, щоб визволити...Ймовірно, тому образи беззахисних і немічних, але героїчних таки дідів Платона й Савки так йому боліли...

Запитання:

_ Що таке патріотизм і як він виявився у гострій бесіді дідів з відступаючими вояками?

– Яким чином прості діди дали приклад самопожертви в ім'я звільнення рідної землі від окупантів?

– Чи можна виправдати війну?

Щоб відповісти на ці складні питання, необхідно ретельно схарактеризувати образи обох дідів - Савку й Платона- спираючись на цитати з тексту.

Пропоную за основу для образного аналізу взяти наступні пункти:

1. Зовнішність.

2. Манера говорити.

3. Уміння говорити гірку правду.

4. Усвідомлення власної смертності.

5. Єдність слова і діла

6. Реалізація права на вибір смерті.

Цитати щодо вказаних образів.

1. Платон.«Тікаєте, бісові сини? — спитав нас дід Платон Півторак, що виходив уже з сіней з веслом, сіткою й дерев'яним ковшем для виливання води з човна. — Багато я вже вас перевіз. Ой багато, та здорові все, та молоді, та все — перевези та перевези. Савко! — крикнув Платон до сусідньої хати. — Ходім, Савко. Треба перевезти, нехай вже тікають. Га?.. Ходім, ходім! Це вже, мабуть, останні.

2. Савка.«Савка вийшов із своєї хатки і дивився на нас, як намальований. Було йому літ сімдесят чи, може, й більше. Він був маленький, з підстриженою борідкою. Був би він сильно схожий на святого Миколу-угодника, коли б величезна, мов коров'ячий кізяк, стара кепка не лежала у нього на ушах та землистого, так би мовити, кольору светр не висів на ньому, як на хлопчику батьків піджак. За дідом Савкою виходив чималий хлопець з двома опачинами.»

3. Савка. Еге-ге! Щось ви, хлопці, не той, не як його, не туди неначе йдете, — сказав дід Савка і хитро подивився на нас. — Одежа ось нова, і торбочки, і ремні, еге, і самі ось молоді, а звертаєте неначе не туди, га?!

— Ходім уже, годі! — сказав Платон.

Пішли.

4.Савка.Еге-ге! Щось ви, хлопці, не той, не як його, не туди неначе йдете, — сказав дід Савка і хитро подивився на нас. — Одежа ось нова, і торбочки, і ремні, еге, і самі ось молоді, а звертаєте неначе не туди, га?!

— Ходім уже, годі! — сказав Платон.

Пішли.

5.Платон. — Ну, сідайте, повезем. Чого стали? — сказав дід Платон, Він стояв уже біля човна з веслом. — Повезем уже, а там, що бог дасть. Не вміли шануватися, так уж повезем, тікайте, чорт вашу душу бери... Куди ти хитаєш? Човна не бачив, воїн! — загримав дід на когось із нас.

6.Платон. Мене вивів із думи голос Платона. Він продовжував з Савкою свою розмову, образливу і гірку для нас. Видно, щось сильно його мучило, щось хотілось йому додумати до кінця. Він ніби думав уголос:

— Чорт його знає, що воно таке почалося. Сьогодні вранці заходить до хати якесь дермо собаче та все кругом у зброї та в ремінні, та не в абиякому ремінні, а новому.

— Еге! — почувся ззаду голос Савки.

— А це ж усе гроші!

— Еге!

— Вставай, — каже, — вези, годі спати. А я три ночі не спав, возив.

Платон трохи помовчав.

— А оце недавно, перед вечором, перевозив з Митрофаном одну партію. Так одно, чорти його батька бери нехай, вроді отого, що коло тебе в очках сидить, теж у новому ремінні, так ще револьвер витягло та кричить — вези, каже, мерщій, куркуль! Їй-богу, правда. А в самого руки тремтять і очі викарячені, немов у носаря чи в окуня, од страху. От пак людина, хай бог милує.

— А, чорті-що.

— Еге. Так товариші заступились, спасибі їм. Що ж ти, кажуть, чортів син, діда обижаеш? Та чуть не побили. Так притихло.

7.Платон. О, пливе щось. Наш чи німець? — сказав Платон і притяг до човна труп. — Німець. А холера на твою голову. Уже пливе. Ач, куди забрався! У Десну! Успів, нечистий. А ви все думаєте та все страдаєте. А страдати ніколи! О, пливе щось. Наш чи німець? — сказав Платон і притяг до човна труп. — Німець. А холера на твою голову. Уже пливе. Ач, куди забрався! У Десну! Успів, нечистий. А ви все думаєте та все страдаєте. А страдати ніколи!.

8.Платон. — Ну, а якщо душа велика, а людина нервова, — образився Троянда і розсердився сам на себе. Був він до чорта розумний і дотепний, а тут весь дотеп наче всох.

9.Платон. —— А ти прикуй себе од страху ланцюгом до кулемета та й клади ворога мовчки до смерті, — сказав Платон. — А там уже живі розберуть колись, який ти був, нервений чи ні. А то виходить, що ненависті в тобі багато, а нервів і себелюбства ще неначе більше. От і — "перевезіть, діду". А ненависть твоя на щось інше витратиться. Яка ж ціна їй, коли умирать не вмієш?

10.Платон.— По-дай чо-го-го-го! Човен подай! А-га-га-га... — почулося з того берега.

— О, вже розпинаються нервені душі. Накликають німця. А нема того, щоб тихо посидіти! — сказав Савка.

Пропливли трохи мовчки. Платон почав сильно гребти веслом. Видно, йому хотілося щось іще сказати, чимось перебити своє невдоволення.

— Ти собі подумай, Савко, як оце народу дивитися на отаке паскудство. Він же надіявся на їх усіх, як я на свого Левка, а воно он що виходить — "діду, перевези"!

— Еге, — промовив Савка. — Скільки літ їх учили, ти подумай, Платоне. А вони тікають. От він і каже тепер, що ж це ви, каже, робите? Стійте тікать! Чим же далі ви тікаєте, тим більше крові проллється! Та не тільки вашої, солдатської, а й материнської, й дитячої крові.

— Не знаю, як ти, Савко,— сказав Платон,— а мене б з Дніпра чи з Десни не те що Гітлер, а сам нечистий би не вигнав, прости господи, не при ночі згадуючи.

11.Платон — Ну і що ж? — перебив його Платон Півторак, очевидно, не маючи ніякого бажання вислуховувати нас. — Скільки вона вас там може убити, тая танкетка? Все одно вам же доведеться її розбивати, не мені. Я своє одвоював. А от мій Левко на Кохин-Голі, чули, що зробив з тими, як їх?.. Танкетки, — розгнівався дід. — Людська душа молодецька сильніша за всяку танкетку! Була, єсть і буде! Як то в піснях про Морозенка співають: "Де проїхав Морозенко — кривавая річка". О! Ото був воїн!

12.Платон. А що мені думати? — подивився на мене дід Платон. — Думайте ви. Життя-бо ваше вже, а не моє. А тільки я так скажу вам на прощання. Не з тієї пляшки наливаєте. П'єте ви, як бачу, жаль і скорботи. Марно п'єте. Це, хлопці, не ваші напої. Це напої бабські. А воїну треба напитися зараз кріпкої ненависті до ворога та презирства до смерті. Ото ваше вино. А жаль — це не ваше занятіє. Жаль підточує людину, мов та шашіль. Перемагають горді, а не жалісливі! — сказав дід Платон і примовк. Він висловив, нарешті, свою думку. Це була його правда. Він стояв на кормі з веслом, суворий і красивий, і дивився вперед поверх нас.

13.Платон. В цей час далекобійний снаряд упав коло нас у Десну і підніс угору великий водяний стовп.

— Ого!.. А що риби поглушить в річках! — почувся голос Савки.

— Тепер поглушить, — сказав Платон. — Позаторік і подохла од задухи, а зараз німці висадять гранатами дотла. Спустіють, мабуть, і річки, і все на світі. ПриїхаМи стали прощатися з дідами, поспішаючи у лози.

14.Платон.— Постійте трохи, — сказав Платон, спершись на весло. — Так що ж прикажете передати герману? Як стрічать його, як у вічі дивитись?

— Передайте, що ми повернемось. Не дрейфте, діду. Повернемось! — спробував підбадьорити діда Троянда.

Дід подивився якось мимо планшеток Троянди і легенько сплюнув.

— По-дай чо-го-го-го! Ого-го-го! — лунало з того берега.

— Прощайте, діду, — тихо говорили мої попутники, зникаючи в лозах.

— Ідіть собі під три чорти... Чорт вас носить, —— сказав байдужим голосом дід Савка.

Платон мовчав.

Ми пішли в лози.

Я йшов останнім і думав про діда Платона. "Спасибі йому, — думав я, — що не пожалів нас, не окропив нашу сумну стежку сльозами, що викресав з мого серця огонь уночі... Правдо, чом же ти часом така гірка та солона!"

Потім я побіг назад, до Десни. Я мусив щось сказати на прощання дідові Платону. Я вибіг на висип.

Платон стояв на березі по кісточки у воді з веслом, як пророк, нерухомий, і дививсь, очевидно, нам услід.

— Прощайте, діду. Простіть нас, що не доглянули вашу старість, — сказав я, задихаючись. — Ми вас, діду, ніколи...

— Іди, не крутись перед очима, — сказав Платон Півторак, навіть не подивившись на мене. По сухому темному його лицю текли сльози і падали в Десну»

Слово вчителя. Савка й Платон подали приклад для молодших, виявили своє право на вибір смерті — чи то тихої, спокійної, природньої - вдома, на ліжечку, в колі сім'ї, чи — на переправі, перекинувши човен, забравши з собою гітлерівців на той світ.... Мета була світла – не дати загарбникам хазяйнувати в Україні, а ціна – надвисока, на кону було саме життя... Це зрозумів і пояснив підлеглим капітан Колодуб ( цитата):

«Зараз я Герой Радянського Союзу. Багато я знищив ворога, що й говорить! Багато постріляв у наступі і гусеницями подушив багато. Часом бувало так, що нудно робилось од хрусту фашистських кісток. І сам попадав у бувальці не раз. Але, де б я не був, як би не гули навколо мене ворожі вихори, їм ніколи вже не затушить того вогню, що викресав з мене колись у човні дід Платон... Що наше життя? Що наша кров, коли страждає вся наша земля, увесь народ? — голос капітана зазвучав, як бойова сурма. — Я, хлопці, у бою сторукий, помножений стократ на гнів і ненависть!.. Так. — Капітан Колодуб усміхнувся. — А все ж таки нічого в світі я б так не хотів, як після війни поїхати на Десну до діда Платона …»

«Діда Платона, товаришу капітан, уже нема живого, — сказав Дробот. — Ото як ви пішли у лози, через годину прибігли німці. Довго вони били діда, що перевіз вас, хотіли розстріляти, а потім був приказ негайно переправитися на другий берег. Ну повезли. Насіло їх вщерть. Випливли на середину Десни. Тоді дід Платон і каже:

— Савко, прости мене!

— Бог простить.

— У другий раз!

— Бог простить.

— Прости утретє!

— Бог простить.

— Прости і ти мене, Платоне, — сказав дід Савка.

— Бог простить.

— У другий раз!

— Бог простить.

— У третій раз!

— Бог простить.

Та за третім разом як повиймали вони весла, та як стрибнули на правий борт, та й перекинули човна. Все потонуло — і кулемети, і німці, і діди. Один тільки я виплив на наш берег»…

Слово вчителя.Без пафосу й бойових вигуків, без командирів над душею – самі обрали два діди такий вид розправи над ворогами… ціною власного життя… Наочність — фото

4. Підсумки. Слово вчителя. Повернемося до запитань, які задекларували на початку уроку:

- Війна не підлягає ніякому виправданню. Однак боронити рідну землю треба всіма можливими ресурсами...

- Платон і Савка- справжні герої,

- Справжній патріотизм- непарадний, жертовний, самозречений...

Виконати тести письмово в робочий зошит

Тренувальні тестові завдання

за твором Олександра Довженка «Ніч перед боєм»

1. За жанром твір О. Довженка

А кіноповість

Б оповідання

В новела

Г балада

2. Ідея твору «Ніч перед боєм»

А заклик до єдності перед ворожою небезпекою

Б незнищенність українського народу, віра в його духовну силу

В засудження братовбивства

Г возвеличення героїзму, мужності, патріотизму українців під час Великої

Вітчизняної війни

3. Усі записані персонажі з твору «Ніч перед боєм» у рядку

А Іван Дробот, Остап Мандрика, Соломія

Б Платон Півторак, Борис Троянда, лейтенант Сокіл

В дід Савка, Захар, Мирослава

Г Петро Колодуб, Юлько Ващук, Славко Беркут

4. У цитаті «…про вас пишуть у всіх газетах як про людину безстрашну і невтомну, хоч ви на вид, пробачте, і маленькі…» схарактеризовано

А Івана Дробота

Б Платона Півторака

В Бориса Троянду

Г Петра Колодуба

5. Запитання командирові Колодубу про його внутрішній секрет ставить

А Платон Півторак

Б дід Савка

В Іван Дробот

Г Борис Троянда

6. Під час спогадів капітана Колодуба про перші дні Великої Вітчизняної війни бійців об’єднувало почуття

А страху

Б єдиної сім’ї

В зацікавленості

Г відчаю

7. До війни командир Колодуб був

А садівником

Б учителем

В хліборобом

Г трактористом

8. «Було йому літ сімдесят чи, може, й більше. Він був маленький, з підстриженою борідкою» - це характеристика

А діда Платона

Б Бориса Троянди

В Левка Півторака

Г діда Савки

9. Відступом наших військових був розчарований

А Платон Півторак

Б Петро Колодуб

В Іван Дробот

Г Борис Троянда

10. Слова «Душа, хлопче, вона буває всяка. Одна глибока і бистра, як Дніпро, друга – як Десна, ось третя – як калюжа…» належать

А дідові Савці

Б Петрові Колодубу

В дідові Платону

Г Борисові Троянді

11. Полковник Левко Півторак знищив чимало танкеток

А на Кохин-Голі

Б біля Дніпра

В коло Десни

Г неподалік від Києва

12. Думку «Чим же далі ви тікаєте, тим більше крові проллється! Та не тільки вашої, солдатської, а й материнської, й дитячої крові» висловив

А лейтенант Сокіл

Б дід Платон

В Іван Дробот

Г дід Савка

13. У цитаті «А воїну треба напитися зараз кріпкої …» пропущено слова

А ненависті до ворога та презирства до смерті

Б підсоленої води

В скорботи й жалю

Г справедливості та жорстокості

14. Дід Платон і дід Савка переправляли військових через річку

А Прут

Б Дунай

В Десну

Г Дніпро

15. «Викресав з мого (Петра Колодуба) серця огонь уночі…»

А дід Платон

Б дід Савка

В Іван Дробот

Г лейтенант Сокіл

16. Після війни капітан Колодуб мріяв поклонитися в ноги за науку

А дідові Савці

Б Борисові Троянді

В своїм землякам

Г дідові Платону

17. Платон Півторак і дід Савка загинули,

А перевернувши човен із фашистами

Б потрапивши під ворожі кулі

В захищаючи своїх онуків

Г перевозячи зброю для наших військових

18. Іван Дробот – це

А онук діда Платона

Б далекий родич Платона Півторака

В онук діда Савки

Г племінник діда Савки

19. Установіть відповідність між персонажем і його реплікою

20. Установіть відповідність між героєм і цитатою про нього

21. Установіть відповідність між персонажем і його вчинком

22. Установіть відповідність між початком цитати та її продовженням

19.032020

Тема. Ніна Бічуя «Шпага Славка Беркути». Роль батьків у вихованні дітей та їхньому дозвіллі.

Мета: переказувати сюжет твору, пояснювати особливості композиції; характеризувати образи героїв твору.

2. Визначення основних проблем твору

- Які проблеми піднімає у своєму творі Ніна Бічуя?

особистість і колектив

дружба і зрада

кохання і ненависть

байдужість і відповідальність

чесність і брехня…

Причитати ст.181 – 188, дати відповіді на запитання ст. 188

24.03.2020

Тема. «Максимальне навантаження» як вияв моральності та відповідальності в житті (за повістю Н. Бічуї «Шпага Славка Беркути»).

Мета:

- зрозуміти значення моральних уроків, які подають нам герої твору;

- дискутувати про моральність та відповідальність;

- висловлювати міркування про справжню дружбу, чесність, взаємопідтримку, про життєвий вибір.

- А які думки і почуття викликав у вас цей твір?

Пригадайте, кому належать слова та розділ, у якому вони вжиті.

1. «Максимальне навантаження – справа немаловажна. Це… вимір характеру і людських сил»

2. «Добре б завтра прокинутися раптом кимось іншим …, ні, ким завгодно, аби не ... Звичайним, буденним. Встати, вмитись,… і вийти на вулицю − також звичайну, буденну, − і бути байдужим до каменів, до форми вікон, до кольору дахів»

4. «− Бачиш, Юльку, от… Я таки думаю… Ти сам винен. Ти перший почав. Якби не почав, усього цього не трапилося б…»

5. «У тебе все добре, все просто, ти думаєш − два по два − чотири, і ніяких сумнівів, хіба ж неправду я кажу? Добре тобі, у тебе все гаразд…»

6. «Коли б я знала, хто це зробив, ну як він міг, як у людини язик повернувся – зробити щось паскудне… і прикритися чужим іменем?»

Поміркуйте!

Обговоріть список моральних якостей і визначте, які з них ви схвалюєте, а які − засуджуєте. Проаналізуйте їх стосовно себе.

Активність, життєва позиція, кар’єризм, свідомість, упевненість, честолюбство, правдивість, фарисейство, чесність, взаємодопомога, зарозумілість, гордовитість, заздрісність, самолюбство, терплячість, вимогливість, повага, цинізм, егоїзм, користолюбство, працелюбство, лінощі, вірність, відвертість, лицемірство, благородство, увічливість, злісність, скромність, боягузтво, зрадливість, скупість, марнославство, бережливість, сміливість, малодушність, щиросердність, відповідальність, ідейність, принциповість, грубість.

- Як ви розумієте вислів: «Як можна пізнати себе? Не шляхом споглядання, а лише шляхом діяльності. Спробуй виконати свій обов’язок − і ти пізнаєш, що в тобі є»?

(Й. В. Ґете).

У чому простежується взаємозв’язок слів поета з темою нашого уроку?

Коментар учителя

Самовиховання – це свідома діяльність людини, спрямована на вироблення позитивних рис і подолання негативних. Це процес, у якому взаємопов’язано проявляється весь духовний світ людини. Це вольове зусилля, яке регулює весь спосіб життя. Самовиховання містить декілька складових.

Самопізнання − процес відкриття себе, пізнання свого внутрішнього світу, сильних і слабких проявів своєї особистості.

Самоставлення − ставлення людини до себе, яке виражається в самоповазі.

Самоповага − це особисте оцінне судження, виражене в позитивному ставленні до себе. Самоповага формується на основі усвідомлення особистістю своїх чеснот, результатів діяльності, ставлення оточення та виявляється в самооцінці.

Від самооцінки залежать взаємини людини з оточенням, її самокритичність, самовимогливість, ставлення до своїх успіхів і невдач. Вона впливає на ефективність діяльності людини й подальший розвиток її особистості.

Саморегуляція − здатність людини керувати собою на основі сприймання й усвідомлення своєї поведінки та психічних процесів.

Робота з таблицею

«Позитивне і негативне в образах головних героїв»

Юлько Ващук

Славко Беркута

Мабуть, не варто запитувати вас про те, хто з героїв позитивний, а хто негативний.

Д/з. Прочитати ст. 189-198

Написати в зошит порівняльну характеристику Юлька Ващука та Славка Беркути.

26.04.2020

Тема: Ніна Бічуя. «Шпага Славка Беркути». Образи Славка Беркути, Юлька Ващука, Стефка Вуса та Лілі Теслюк

Мета: поглибити знання про образи-персонажі, засоби їх творення, розвивати навички складання характеристик героїв твору.

Узагальнення вивченого.

Зробіть висновки, який вплив на формування характеру дитини мають батьки, оточення і її захоплення.

Які ситуації, на вашу думку, сприяли моральному вдосконаленню героїв, а якими моральними виборами персонажів ви були не задоволені? Визначне риси характеру, які допомогли Славку і Лілі зробити гідний моральний вибір.

Прочитати ст. 199-203

07.04.2020

Тема: Розвиток мовлення. Написання фанфіків на основі повісті «Шпага Славка Беркути».

Мета: узагальнити відомості про повість «Шпага Славка Беркути», вчити зв’язно висловлювати свої думки; розвивати вміння складати власні висловлювання з теми та творчо інтерпретувати прочитане; виховувати читацьку культуру.

Тип уроку: розвиток мовлення.

Сприйняття й засвоєння навчального матеріалу.

Фанфік (Fanfic) – це вигадана історія, написана шанувальниками (фанатами) певного оригінального серіалу, фільму, гри чи книги. У деяких випадках, фанфіки видаються в паперовому варіанті, але більшість з них поширюється через Інтернет. Іноді, подібні фанатські історії, можуть порушувати закони про авторське право, але як правило, санкції до них не застосовуються, якщо автори фанфіків не намагаються отримати фінансову вигоду.

Простими словами, фанфік – це розширена, доповнена чи повністю змінена історія, написана аматорами, під враженнями від якогось оригінального твору. Дана історія може містити в собі безліч різних аспектів, від розширення меж всесвіту до продовження або зміни основних сюжетних ліній головних персонажів. Наприклад, якщо фанатам, кінцівка твору здалася невиразною або незакінченою, то у своїх фанфіках вони можуть продовжувати вести історію направляючи її, на їхню думку, в правильне русло.

Опрацювання пам’ятки.

«Як створити фанфік»

1. Вирішіть, з якого твору ви хочете створити фанфік, виберіть головних персонажів, уявіть загальний сюжет і настрій фанфіку. Чи хочете ви написати гумористичну розповідь або ваш твір буде оповідати про трагічну смерть героя?

2. Розпишіть сюжет за пунктами. Важливо, щоб ви чітко уявляли, куди і в який час відправиться ваш герой, у кого закохається, з ким стане ворогами, який артефакт знайде і де втратить свій мобільний телефон. Інакше вам не уникнути неузгодженостей і втрачених дрібниць.

3. Позначте для себе головні риси характеру взятих вами персонажів.

4. Виберіть спосіб створення фанфіку.

5. Після того, як ви закінчили свій твір, перечитайте його ще раз: так ви будете краще бачити всі помилки.

6. Придумайте йому назву, напишіть «шапку», в якій вкажіть жанр, діючих персонажів, рейтинг, короткий опис.

7. Напишіть, кому належать оригінальні персонажі.

1. Слово вчителя.

Ваша історія не повинна бути наповнена тільки радісними подіями. Необхідно додати драматичних і сумних сцен, це зробить сюжет більш захоплюючим.

Ставтеся до творчості серйозно. Пишіть так, ніби вашу розповідь прочитає цілий світ.

Якщо ви не знаєте, що може статися далі, то продумайте кілька різних варіантів і виберіть той, який гармонійніше всього вбудовується в оповідання.

Застосування знань і формувань умінь.

Домашнє завдання: Написати фанфік на основі повісті «Шпага Славка Беркути» (на вибір):

• написати своє продовження твору;

• переписати фінал повісті;

• ввести нових героїв у твір;

• змінити характер героїв на протилежний;

• переробити сюжет;

• запропонувати нові пригоди героїв;

• змінити оповідача твору;

• написати листа герою.

09.04.2020

Тема. Контрольна робота. Творчість М. Коцюбинського, О. Дов­женка, Н. Бічуї (тестування, аналіз фрагментів твору).

Мета: перевірити, як учні засвоїли творчість українських прозаїків і відо­мості з теорії літератури за допомогою тестів та аналізу фрагмента твору.

І варіант

¨ З-поміж поданих варіантів відповідей оберіть один правильний.

1. У творі «Шпага Славка Беркути» є всі вказані герої, КРІМ (0,5 бала)

А Юлька Ващука

Б Стефка Вуса

В Остапа Мандрики

Г Грицька Лопуха

2. Події, описані у творі «Дорогою ціною», відбуваються на річці (0,5 бала)

А Дніпро

Б Десна

В Дунай

Г Буг

3. Центральною проблемою твору «Шпага Славка Беркути» є (0,5 бала)

А становлення особистості в сучасному світі

Б вибір майбутньої професії

В патріотизм та героїзм

Г воля людини та можливість здобуття її

4. У творі «Ніч перед боєм» описано події (0,5 бала)

А доби козаччини

Б громадянської війни

В Першої світової війни

Г Другої світової війни

5. Особливістю композиції твору «Дорогою ціною» є (0,5 бала)

А наявність обрамлення; розповідь у розповіді

Б наявність прологу та епілогу

В окремі розділи написано від імені го­ловного героя

Г твір починається з розв'язки

¨ До кожного рядка, позначеного циф­рою, доберіть правильний варіант-відповідник, позначений буквою.

6. Установіть відповідність між героєм вивченого твору та його вчинком (2 бали).

1 загинув сам, потопивши ворогів

2 допомагав ви­зволяти поло­неного земляка

3 став чемпіоном України з фех­тування

4 брав участь у гайдамацькому повстанні

А Андрій Степанович

Б дід Савка

В Славко Беркута

Г дідусь Остапа

Д Іван Котигоро­шок

¨ Прочитайте уривок і виконайте завдання до нього.

То не віл був у ярмі, звичайний госпо­дарський віл, якого паша й спочинок могли зробити щасливими: ярмо було накладене на шию дикому ..., загнаному, знесиленому, але овіяно­му ще степовим вітром, із ще не втраченим смаком волі, широких просторів. Він ішов у ярмі, скорившись силі, хоч часом із гніву очі йому наливалися кров'ю, і тоді він хвицав ногами і наставляв роги.

7. Автор і назва твору, з якого взято уривок (1 бал).

8. Замість пропуску в першому реченні має бути слово .... (0,5 бала).

9. Літературний рід, до якого належить твір; жанр його (1 бал).

10. Композиційний елемент, з якого взято уривок (1 бал).

11. Тема твору (2 бали).

12. Основна проблема твору (2 бали).

14.04.2020

Тема: Володимир Дрозд. «Білий кінь Шептало». Проблема свободи і неволі, особистості й натовпу, дійсності та мрії, людини в суспільстві, її знеосіблення.

Мета: удосконалювати уміння визначати тему, ідею, проблеми художнього твору, характеризувати образ-персонаж, бачити красу зображеного, висловлювати влас­ну думку щодо прочитаного.

Життя – це шанс. Скористайся ним.

Життя – це краса. Милуйся нею.

Життя – це мрія. Здійсни її…

Матір Тереза

1. Розповідь вчителя.

«Білий кінь Шептало» – одне з ранніх оповідань митця, написане в ті роки, коли після

епохи жорстокої цензури література як один з видів мистецтва вперше розвивається в

умовах практично повної свободи. Знято будь-які обмеження. В основі твору –

алегоричні образи, які допомагають зрозуміти, хто є хто.

2. Робота над змістом твору. Бесіда. «Карусель запитань та відповідей».

1. Хто головний герой оповідання?

(Головний герой оповідання – білий кінь Шептало).

2. Що втілює письменник в алегоричному образі коня?

(Суперечливу особу періоду «застою»).

3. Які приємні спогади допомагають героєві у важкому повсякденному житті?

(Спогади про безтурботне дитинство, роки, які «пахли молоком і конюшиною»).

4. Що розповідала мама про гордих білих коней?

(... «від дідів і прадідів працювали на помості», а люди захоплювалися їхньою гордовитою поставою й аплодували їм).

5. Чи змінилося життя білого коня?

(Білий кінь потрапив до «бригадного стовпища», яке сприймається нами як натовп

безликих персоналій. Проте він переконаний, що потрапив до стайні тільки завдяки

якомусь випадку, химерній долі).

6. Чому Шептало втрачає своє «я»?

(Переконує себе в тому, що до всього треба звикати, «супроти вітру не побіжиш, то

краще, розумніше» прикидатися скореним, а вільним бути лише в душі).

7. Коли виявляється твердість характеру Шептала?

(Протест проти приниження: ««хлопчисько чіпкими руками пригнув голову коня, спритно накинув недогнуздок і владно сіпнув до себе»).

8. Як почував себе на волі кінь?

(Прекрасно, описи природи допомагають розкрити внутрішній світ героя: «небо над Шептало напнулося, тріснуло навпіл; трави заворожили його своєю духмяністю»).

9. Що змусило коня повернутися до стійбища?

(Він не хотів бути білим конем, а тому шубовснувся в калюжу і став сірим. Як усі!)

10. Що стало алегоричним образом тогочасної системи?

(Стайня, яка кликала його до себе).

За допомогою алегоричних образів письменнику вдалося правдиво відтворити вплив

епохи тоталітарного режиму на людину – її поведінку, погляди, світосприйняття, місце у

суспільстві. Ця жахлива епоха наче зомбувала людину, відбиваючи у неї бажання жити

і розвиватися вільно, самостійно, без принижень і знущань.

Д/з. Прочитати ст. 204-213

16.04.2020

Тема: Алегоричний образ коня Шептала.

Мета: дати характеристику головному персонажу оповідання.

1. Характеристика художнього образу коня Шептала

1. Чим білий кінь Шептало вирізнявся з-поміж інших? Яким ви його уявляєте?

2. Які якості притаманні героєві? Які думки завжди снують у його голові?

3. Чому він часто тримався поодалік від табуна? Чи є щось спільне у поглядах Шептала і решти коней?

4. Яка найзаповітніша мрія Шептала?

5. Простежте за зміною почуттів героя і в яких епізодах це видно?

6. Як автор ставиться до свого героя? У чому він бачить його трагедію?

8. Яке ваше ставлення до головного героя?

Прочитайте уривок від слів "Думка про роботу..." до "...і спішно переходив на чвал".

• Шептало не любить будь-яку роботу чи тільки певну? Як ви до цього ставитесь?

• Чому Шептало хоче виправдати конюха? Які аргументи він для цього шукає? Як це ха­рактеризує білого коня?

• Простежте етапи духовного зламу Шеп­тала (епізод від слів "Ще коли його, молодого і гордого..." до кінця абзацу).

Прочитайте уривок від слів "Степан ви­йшов з конюшні..." до "... його повільно засмоктував глибокий, як прірва, відчай".

• Чому саме "подорож до колодязного ко­рита" найбільше гнітила Шептала?

• Як узгоджується прагнення волі й са­мостійності зі словами Шептала: "І як цей Сте­пан терпить? Я навів би порядок. Водопій - то водопій, нічого витанцьовувати, ніби в цирку"?

• Про яку обмеженість коней роздумує Шептало?

• У чому полягала суть "тихої, непомітної боротьби", яку вів білий кінь? Це справді була боротьба?

• Зіставте думки Шептала про конюха "...нас з тобою таких тільки двоє" з його цитованою оцінкою Степана і такими словами: "Степан - всесильний, милостивий і злий". Зробіть висновок.

• У чому полягала "тремтлива ілюзія волі та влади"? Прокоментуйте появу у вислові по­няття "влада".

• Чому ласкаве й закличне іржання Шеп­тала викликало у Степана лють?

Прочитайте уривок від слів "На косогорі Шептало зупинився..." до "...помчав через гу­сячу царину у лугову синь".

• Чиїми очима подано опис вечора? З'ясуйте роль цього пейзажу.

• Прокоментуйте фразу "Шептало бездум­но, із звичною покірністю ступив кілька кроків за босим хлопчаком і раптом із болісною ясністю, як ніколи досі, відчув свою неволю".

• Чому саме "поблажливо-зверхній дотик" хлопчикового пужална став "останньою крап­лею" для терплячого й покірного Шептала?

1.Прочитайте уривок від слів "Незабаром форкання коней..." до "...шкодуючи, що втолив спрагу".

• Розкажіть про відчуття волі, яке охопило Шептала на лузі.

• Якими художніми засобами скористався автор, щоб передати почуття білого коня?

• Наведіть 4-5 підтверджень, що "це були найкращі хвилини Шепталового життя". Прочитайте уривок від слів "Раптом не­бо напнулося..." до кінця оповідання.

• Яку гірку правду відкрив для себе Шеп­тало?

• 3 якими протилежними почуттями спри­ймає герой грім і блискавку? Що перемагає і чому?

• Які два шляхи подальшої поведінки були в нього? Який із них він обрав і чому? Як ви ставитеся до цього вибору?

• Якими аргументами кінь обґрунтовує своє повернення до Степана?

• Кому належать слова про "нерозумну .блуканину" Шептала? Прокоментуйте їх.

2. Д/з. Написати характеристику коня Шептала в зошит.

21.04.2020

Тема. Юрій Винничук. „Місце для дракона”. Повість-казка про сучасний світ, у якому й досі живуть „драконячі закони”

Мета: ознайомити з життям і творчістю письменника, допомогти учням зрозуміти підтекст твору, алегоричність його художніх образів.

ü Бесіда.

— Як ви ставитеся до казки? Чи не вважаєте, що вже „виросли” з неї? Якою повинна була б бути казка, щоб зацікавити вас?

— Чи зустрічали ви людей, які не вміють робити зло, заради інших поступаються своїми інтересами? Як до них ставляться оточуючі? Чи не вважають їх, м'яко кажучи, нерозумними?

— Чи можна, на ваш погляд, за допомогою казки змінити сучасних людей, суспільство на краще?

ü Розповідь про письменника .

Юрій Винничук — представник старшого покоління сучасних письменників. Живе й

працює в містечку Винники ніді Львовом. Виступав і виступає активним критиком влади

та має власну чітко виражену соціальну позицію. Твори Ю. Винничука перекладалися в

багатьох країнах світу, тому його добре знають за кордоном, а сам він є автором

перекладів із кельтських, англійської та слов'янських мов. Мав прізвисько „Чемодан” за

енциклопедичні знання та ще, кажуть, твори свої зберігав у чемодані, особливо ті, які

не друкували. Щоб пробитися в літературу, вдавався навіть до містифікації — власні

вірші видавав за переклади уявного середньовічного ірландського поета Ріанґабара. І

це спрацьовувало! „Я друкував свої юнацькі вірші під виглядом перекладів з

ірландської мови, бо іншого способу надрукувати їх не мав”,— згадує письменник.

ü Виразне читання І умовної частини повісті-казки Ю. Винничука „Місце для дракона” (Розділ І).

ü Евристична бесіда.

— Чим був занепокоєний князь люботинський?

— Розкажіть про дракона. Чому він залишився без належного драконячого виховання?

— Чому пустельник не хотів учити дракона грамоті?

— Як дракон відреагував на виступ лицарів?

— Чому князь наказав загасити вогонь, який розпалили, щоб викурити дракона?

ü Завдання аналітичного характеру.

Прочитайте таблицю, зробіть висновок.

РИСИ ДРАКОНА ГРИЦЬКА

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Прочитати ст.217-220 ( I умовну частину твору), коментувати, висловлювати свої думки та враження.

2. ü Творче завдання.

Напишіть список сучасних „драконячих законів”, про які алегорично говориться в повісті-казці „Місце для дракона” Ю. Винничука.

23.04.2020

Тема: Юрій Винничук «Місце для дракона». Проблематика твору: роздуми про добро

і зло, вірність і зраду, доцільність самопожертви.

Мета: продовжити роботу над змістом твору, уміти пояснювати підтекст твору, оцінювати людські думки й вчинки, висловлювати власні думки про добро і зло, вірність і зраду в сучасному світі.

Вступне слово вчителя

Життя… Таким коротким воно здається для кожної людини. А як багато хочеться зробити! Ще маленькою людина прагне самоутвердитися, пізнати нове, цікаве, корисне, розібратися, що таке добро і зло. Дійсно, людина сама визначає власні

бажання. У сучасному світі кожен намагається протистояти лиху, кривді, жорстокості

захищаючи добро, правду, справедливість. Саме такими є дракон Грицько та

Пустельник. Але є й ті, що живуть за іншими принципами, які здатні обманути,

втертися в довіру, згодом і зрадити.

Словникова робота

Добро – усе позитивне в житті людей, що відповідає їх інтересам, бажанням, мріям.

Зло – щось погане , недобре; антонім до слова ,, добро”

Вірність - вміння знаходитися поруч із людиною за будь-яких обставин і умов, вміння

цінувати її і розуміти, підтримувати і надихати.

Зрада… то ніби навмисне приниження близької людини. Чи не найболючіше, що може трапитися в житті людини. Зрада – це майже як смерть. Смерть довіри та близькості.

Вірність та зрада у творі. Дібрати з тексту уривки для підтвердження думки

Вирішення проблемного питання

- Як ви розумієте слово альтруїзм ? (безкорисливе піклування про благо інших і готовність жертвувати особистими інтересами).

- Як ви розумієте слово „самопожертва”?

Згідно зі словниковим тлумаченням, самопожертва – це особистісна пожертва,

людина жертвує собою, своїми особистісними інтересами заради єдиної мети, заради

благополуччя інших, зречення від самого себе заради чогось або когось.

Самопожертва заради інших

Самопожертва – героїзм, смерть, необдуманий вчинок, вдячність, любов, милосердя, таємниця, мужність..

Слово вчителя

Можна сказати, що егоїзм і самопожертва є протилежними за значеннями. Адже

трапляється й таке, коли в складній ситуації, коли одна людина змогла б пожертвувати

своїм життям заради порятунку когось, інший, у свою чергу, зайнявся б порятунком

власної душі. У подібній ситуації інстинкт самопожертви змінюється, заміщається чи

іншим словом видавлюється інстинктом самозбереження.

Проблематика твору Ю.Винничука «Місце для дракона»

- життя і смерть;

- любов і ненависть;

- поет і суспільство;

- прекрасне і потворне

- проблема вибору

Запитання:

- Чому немає місця на землі Дракону (поет перестає творити, будучи у жорстокості,

несправедливості, людиноненависті; звірячі закони людяніші)

- Чи принесло вбивство дракона спокій та мир у князівство?

(Ні, воно лише пробудило лихі інстинкти).

- Над чим змушує задуматися твір?

(Твір змушує нас замислитись над загальнолюдськими проблемами: чи може зло породити добро, чи кожен гріх можна спокутувати, що керує вчинками окремих людей?)

Заключне слово вчителя

Цей твір можна назвати не просто казкою, а повчальною притчею. Адже його герої вчать нас багатьом речам. Лицарі виявляються зовсім не лицарями, і не має значення, що на них справжні яскраві обладунки. Люботинський князь, який має дотримуватися справедливості й бути взірцем для своїх підданців, виявляється зрадником. І зраджує він найсвятіше - довіру, дружбу. Князівна, шлюбу з якою домагаються лицарі, думає лише про себе.

Твір цей не втрачає своєї актуальності і в наш час. Він учить нас, що зі злом,

несправедливістю треба боротися, але так, щоб не скоїти ще більшого зла, бо далеко

не всіма шляхами можна дійти праведного діяння. І ніколи неправда не може бути на

благо людині.

Гіркий досвід героя роману вчить нас: не можна побудувати справедливості

неправедними діями, не можна стати щасливим на нещасті інших. Лише з добра

можуть вирости зернятка добра, а зло породить ще більше зло. Але і добро слід

робити чистими руками, не заплямованими людською кров'ю.

Ця повість підштовхує до серйозних роздумів, переосмислення цінностей, підштовхує

з'ясувати для себе, що є добро, а що - зло, яку величезну цінність має людське життя,

яке не маєш права зганьбити й відібрати.

Д/з. Прочитати ст.220-224.

Відповіді на літературний диктант написати в зошит.

Літературний диктант

1.Де відбуваються події, описані в повісті-казці?

2.Коли відбуваються події?

3.З ким із персонажів твору ми знайомимось найперше?

4.Які сни бачив князь Люботинський лише в полудень?

5.Як звати головного героя твору?

6. Скільки було років драконові»

7. Хто дав йому таке імя»

8.Про яку послугу попросив дракон Пустельника?

9.Який талант мав Грицько?

10. Чому князь подружився з драконом?

11.Як лицарі вирішили виманити дракона?

12.Хто вбив дракона?

28.04.2020

Тема: Ю. Винничук «Місце для дракона». Парадокс: дракон Грицько – поет і християнин

Мета: визначати ключові моменти в повісті-казці; розуміти підтекст твору ; аналізувати поведінку героїв; розуміти алегоричність образів дракона Грицька, пустельника та князя; розвивати навички аналізу художнього тексту.

«Асоціативне гроно».

Відповіді на запитання запишіть в зошит.

Які асоціації викликає у вас слово «християнин»? А які слово «поет»? А з чим асоціюється у вас слово «дракон»?

- Чи об’єднує щось ці поняття, хоча б два з них?

- Перед нами парадокс: дракон Грицько (який мав би уособлювати зло) є поетом і християнином.

1. Робота зі словником.

Подивимося у літературознавчий словник, що ж означає це слово.

Парадокс ( грецьке - несподіваний, дивний) - висловлювання, що суперечить звичним уявленням людей або усталеним системам знання, які ґрунтуються на певних принципах і відповідно до зумовленої історичним розвитком науки парадигми. Тобто, парадокс – це суперечність.

2. Проблемне питання

- Чому ж так сталося, що дракон, який мав бути злим, став іншим? Яка причина? (Він народився після загибелі батьків, не знав, яким має бути дракон, його виховав Пустельник, навчив читати, познайомив з Біблією). Учитель : Отже, дуже часто спрацьовують стереотипи: син злочинця має бути злочинцем, дракон має бути злим тощо. Але не потрібно забувати про виховання. Один із афоризмів вчить:

Кожна дитина - це наче білий аркуш паперу. Хто на ньому що напише, такою залишиться дитина на все життя.

Виховання - це цілісний процес розвитку почуттів, волі, оцінки явищ життя, формування характеру. Християнське виховання намагається дати духовне спрямування, щоб дитина могла встояти перед різними спокусами і йти в житті правильним шляхом, дбає про духовний розвиток особистості, що ґрунтується на вічних Божественних принципах. – Пригадайте, хто такі пустельники? (Люди, які хотіли наблизитися до Бога, обирали самотність, весь час молилися, читали Біблію).

– Як така людина може впливати на інших? (Навертає на добрий шлях, вчить біблійних істин, наслідувати Христа)

- Чому дракона пустельник називав християнином? (Бо він жив за Заповідями Божими)

3. Літературознавча робота

- Що таке алегорія?

Алегорія – це спосіб двопланового художнього зображення, що ґрунтується на приховуванні реальних осіб, явищ і предметів під конкретними художніми образами з відповідними асоціаціями, з характерними ознаками приховуваного.

- Що таке алегоричний образ?

Алегоричний образ – це певне ставлення до того поняття, яке він зображує.

Учитель: Дракон Грицько – алегоричний образ.

- Кого ж зобразив автор в образі дракона Грицька? (Поетів, вільнодумців, бунтарів, людей, які на все мають власний погляд)

Таким чином, автор у творі зазначає: «Коли йде війна – гинуть лише вояки. А коли володар хоче змінити владу – поети гинуть у першу чергу».

- Чому загинув дракон Грицько? (Дракон повинен бути вбитий, бо потрібно дочку видати заміж, він вільнодумець, а також не можна йти проти звичаю).

- Чи є цей твір актуальним для нашого сьогодення?

Домашнє завдання. Прочитати ст.224-230.

Записати в зошит «Асоціативне гроно» до слів «поет», «християнин», «дракон»

05.06.2020

Тема. «Юрій Винничук «Місце для дракона». Алегоричність образів дракона Грицька, Пустельника та князя».

Мета: Продовжити роботу над повість-казкою «Місце для дракона»; допомогти учням розкрити образи твору, їх значення і роль, ідею повісті-казки та її художні особливості.

1. На відміну від легенд, повість-казка «Місце для дракона» написана більше казково. Одна із відмінних рис авторського стилю і таланту Винничука - вміння підбирати мову, наче одяг, для своїх творів: легенди, казки, магічного оповідання чи роману. Якщо ви ще не знайомі - то перед Вами друг самітника Григорій - поет, мислитель і...дракон. Хоч часом він мріє стати метеликом та літати серед квіток. Знов добро і зло у Винничука помінялось масками - люди стали драконами, а Грицько-дракон більше людина, ніж самі люди. Отож, чи буде щасливим поет, чия душа літає попід хмари, серед законів нашого світу? Чи знайдеться місце драконові-метелику серед придворних інтриг, королівських змов, лицарських поєдинків і боротьби за принцесу та Люботинське королівство? Автор знову непередбачуваний.

2.Бесіда за питаннями:

1. Що таке алегорія? (Алегорія (гр.allеgoria— інакомовлення) — вид метафори: інакомомовне зображення предмета чи явища через інші, подібні до них, з метою наочно показати їх суттєві риси) Наведіть приклад.

2. Що втілює письменник в алегоричному образі дракона Грицька, Пустельника, князя?

3. Що допомогає дракону у повсякденному житті?

4. Яким ви бачите люботинське царство та його мешканців?

5.Яким ви уявляєте собі дракона?

6.Яким був дракон у повісті-казці «Місце для дракона»?

7.За яких умов познайомився Пустельник з драконом, які у них склались відносини?

8.Що зробив князь з Грицьком?

Узагальнювальне слово вчителя

Міфологічний дракон у казці символізує випробовування, через, які потрібно пройти герою, щоб отримати дорогоцінний скарб. У казках, як правило, дракони полюбляють збирати біля себе величезні скарби золота та коштовностей (бо жадібні вони страшенно). Або замість золота дракони ще люблять викрасти якусь надзвичайно вродливу принцесу (чи просто панянку) за яку любому нормальному хлопу просто гріх не вступити з драконом у смертельну сутичку. Приз, який отримає герой після перемоги над драконом (чи то вродлива панянка, чи золото з коштовностями, неважливо) символізує ні багато ні мало – безсмертя душі. Але, щоб його отримати пройдеться здолати випробовування – перемогти дракона, який насправді живе в середині кожного із нас, дракон – це наша грішна природа, егоїзм, чисельні гріховні пристрасті та вади – лише різні голови того багатоголового внутрішнього дракончика, якого нам як лицарю рано чи пізно доведеться перемогти.

VІІ. Домашнє завдання:

1. Прочитати ст.230-239.

07.05.2020.

Тема: Самостійнна робота за повістю Ю.Винничука "Місце для драконна".

Дати письмову відповідь на запитання 5-8 ст.239

07.05.2020

Тема. Валентин Чемерис. „Вітька + Галя, або Повість про перше кохання”. Гумористична повість про життя й пригоди школярів із села Великі Чаплі. Сюжет

Мета: ознайомити з життям і творчістю письменника, сюжетом його гумористичного твору, повторити відомості про види комічного та засоби його художнього втілення.

ü Бесіда.

Пригадайте веселих, бешкетливих героїв Яву та Павлушу з повісті Всеволода Нестайка

„Тореадори з Васюківки”. А тепер уявіть їх, або схожих на них, хлопчиків, що підросли.

Звичайно, тепер їм не до риття метро під свинарником і не до бою з биком, а точніше,

лагідною коровою Манькою. На порядку денному — перші почуття, закоханість,

страждання, із ними пов'язані, кумедні й не дуже пригоди Вітьки та Федька з твору

Валентина Чемериса. Чи цікавою для вас є ця тема?

— Як ви ставитеся до гумору у творах письменників? Чи можна з гумором говорити про

серйозні речі? Пригадайте гумористичні твори, вивчені в попередніх класах. Які у вас

залишилися враження від них?

„Життя вимірюється не кількістю прожитих років, а тим, що встиг зробити, який слід

залишив на землі, скільки добра подарував людям”,— так вважає відомий український

письменник-гуморист Валентин Чемерис. І це дуже чітко вказує на якості особистості

письменника, життєві пріоритети. З його іскрометною гумористичною повістю „Вітька +

Галя, або Повість про перше кохання”.

1. Прочитати про В.Чемериса на ст. 243

2. Прочитати І умовну частину твору В. Чемериса „Вітька + Галя, або Повість про перше кохання”.

(Розділи „Ех Вітько, Вітько!..”, „Творчі муки Федька Котигорошка”, „І куди тільки техніка дивиться!..”, „Серенада”.)

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ

1. Прочитати ст. 243-249

2. Письмово дати відповідь на запитання:

— Що таке дуель? Коли і з якої причини до неї вдавалися?

— Яка роль секунданта в цій справі?

— Які універсальні ліки від усіх хвороб були в матері Вітьки?

— Що поєднувало Вітьку й Галю в ранньому дитинстві?

— Опишіть Галю за спогадами Вітьки.

— Яке основне захоплення було в Федька Котигорошка?

— Який спосіб освідчення дівчині запропонував Федько своєму товаришеві?

— Чим закінчилася історія із серенадою?

12.05.2020

Тема: Дитячі проблеми в дорослому житті, передані засобами гумору..

Мета: продовжити ознайомлення із сюжетом гумористичного твору В. Чемериса, навчитись розрізняти види комічного та засоби його художнього втілення.

1. Розповідь вчителя.

Оповідач повісті дотепний та іронічний, але ставиться до своїх героїв доброзичливо й зі співчуттям. Майстерно зображуючи комічні ситуації, автор використовує цілий арсенал прийомів: створює смішні та парадоксальні ситуації; поєднує в розповіді комічне й драматичне, високий і низький стилі; вживає відповідну лексику та гру слів; поєднує невідповідність стилю мовлення й обстановки, у якій це сказано; натякає або вибудовує ланцюжок думок, що викликають смішні асоціації; перераховує різнорідні предмети в одному ряду; використовує спеціальні риторичні фігури тощо.

Теорія літератури:

Комічне — від грецького слова "комікос" — смішне. У сучасному вжитку цей термін є родовим поняттям для означення різноманітних відтінків смішного, все, що може викликати сміх, — об'єкт комічного.

Гумор —доброзичливо-глузливе ставлення до чого-небудь, спрямоване на викриття. Фізична або вербальна дія, яка має на меті розсмішити. Поняття гумору ґрунтується на спостережливості та аналітичності мислення, тому бути в доброму гуморі - бути спостережливим та мислити філософськи - підмічати єдність та боротьбу протилежностей в межах однієї сутності.

Сатира (лат. satira, від satura — суміш, усяка всячина) — особливий спосіб-художнього відображення дійсності, який полягає в гострому осудливому осміянні негативного.

Іронія( від гр. удавання) - це прихована насмішка над явищем чи особою, про які говорять у позитивному чи навіть у захопленому тоні, маючи на увазі зовсім протилежне з метою насмішки над цим( явищем чи особою).

Художній образ - це узагальнена і разом з тим конкретна картина людського життя чи навколишнього світу, що створена творчою уявою митця. Мета образу: передати загальне через одиничне, не наслідуючи дійсність, а відтворюючи її.

Художні засоби (зображально-виражальні) — сукупність прийомів, способів діяльності письменника, за допомогою яких він досягає мети — творить художньо-естетичну вартість..

«Мікрофон»

Ø Що підкреслює автор, обираючи героям прізвища Козачок, Горобець, Котигорошко?

Ø Як ви думаєте, які почуття в Галі Козачок до Вітьки?

Ø Чи щасливий Вітько із Галею? Свою відповідь умотивуйте. Як ви оцінюєте його кроки до здобуття прихильності коханої?

Творче конструювання

Вчинки Вітька до серця коханої

Ø Які художні засоби використовує автор для створення гумористичних ситуацій?

СМІШНЕ Й СУМНЕ В ПОВІСТІ «ВІТЬКА + ГАЛЯ…»

Смішне: наслідування Федьком книжних романів; комічні ситуації із серенадою, листом до редакції, приворотним зіллям та ін.

Сумне : стан побутового обслуговування на селі; бідність селян; обмежені можливості культурного розвитку, дозвілля; виготовлення небезпечних іграшок та їхнє використання; обмундирування міліціонерів .

V. Домашнє завдання

Прочитати ст. 249-258

14.05.2020

Тема: Характеристика головних образів твору: Вітька Горобця, Федька Котигорошка, Галі Козачок

Мета: продовжувати роботу над ідейно-художнім змістом твору; навчатись характеризувати головні образи твору.

Вітька Горобець

· Вітька‌ —високий,худий,з рідким білявим чубчиком—не міг і хвилиниспокійно всидіти на місці. Запальний і рвучкий…

· Він‌вродився балакучий,як сорока,може годинами безугавно тріскотіти.

· Перше‌хвилювання потроху зникає.До хлопця знову повертається здатність мислити, говорити.

· Вітька‌все кружляє й кружляє між вербами.На ньому нові(сині в смужечку) штани й жовті рипучі черевики. Рукава білої сорочки по-парубочому закачані по лікті. На голові — бокс (таки домучив клятий Левонтій!), білявий чубчик непокірно стовбурчиться.

· Хлопцеві так хочеться утнути щось героїчне,щось таке лицарське.Безперечно, на очах у дівчини. Щоб побачила, який він сміливий та відважний.

· ‌—Ой,який же ти замурзаний! —сплеснула руками. —І вуха у сажі,героюти мій сміливий, орлику відважний! Ти, мов той лев, накинувся на вогонь.

Федько Котигорошко

· Маленький товстий і флегматичний Федько мусив бігати за ним підтюпцем. Цей дванадцятилітній опецьок (якого за смаглявість по-вуличному називали Жучком), здавалося, не ходив, а котився на своїх коротеньких ногах. По-третє, старша Федькова сестра працювала бібліотекаркою в сільському клубі, і Федько змалку мав доступ до тих книжок, яких дітям суворі педагоги не рекомендували давати. Федько вибирав книги на свій смак і ковтав їх десятками. Міг терпляче лежати на одному боці цілий день і ще терплячіше читати семисотсторінковий роман, від обсягу якого у Вітьки йшов мороз по спині. І хоч часто Федько не розумів прочитаного, але це не відбивало в нього охоти до читання. Особливо багато читав Котигорошко про кохання і вважав себе в цім ділі знавцем-теоретиком.

· Федько знову був Федьком: флегматичним, спокійним, добродушним і вайлуватим.

· Що‌в мене на думці,те в тебе на язиці.Чистісінький тобі Вольф Мессінг!

· Що він язикатий—знала,але щоб так складно небилиці плести…А щоки горять… Ах, які капосні щоки, так і горять, горять… Ну й утнув же Федько!

Галя Козачок

· Раптом‌Вітька оторопіло застиг на місці:з бічної вулички,широко усміхаючись, прямо на них ішла Галя Козачок. Ні, вона не йшла, а наче аж пливла, ледь торкаючись землі стрункими ногами в білих черевичках та гордо несучи маленьку голівку з товстою косою.

· Яка‌ж вона гарна!..Куди він раніше дивився,куди?..О сліпець!..О великий сліпець!.. І добре, що хоч вчасно прозрів!

· Ніби сонце вкотилося до сарая.На порозі з'явилася Галя Козачок.

· Вона‌підходила до нього,струнка й висока,в білому-білому платті,зашаріла від швидкої ходи, а очі сяяли ніяково й радо.

· Щоправда,Галя—дівчина не з лякливих.Сам Причепа колись потиснувїй руку і подякував за відвагу. Він тоді їхав велосипедом мимо колгоспної ферми, звідти вискочив бугай Кордебалет.

Петро Білий

· Городом йшла Галя,його Галя із сином чаплівського фінагента Петром Білим! Вона весело сміялася до нього, і Петро теж сміявся. Отой завжди прилизаний, напахчений одеколоном мамин синок, Петро Білий. Отой Петро Білий, ябеда і боягуз, хвастун і брехун, якого Вітька терпіти не міг.

· Боягуз він нікчемний,а не Петро!Хвастун заячий!Та зроду-віку не повірю,щоб Галя його покохала!

Д/з. На основі наведених вище цитати написати характеристику Вітька й Галі